Авторка: Аліна Фоміна

Незрілі й недосвічені, вразливі і прив'язані до своїх дорослих, діти маленькі й діти-дошкільнята час від часу набувають усе нові страхи: страх мити голову, страх сторонніх людей, страх майданчиків, страх їсти за межами будинку, - страхи бувають різні, але кожного разу нам, турботливим дорослим, однаково важко спостерігати за своєю напруженою, тривожною дитиною. Натомість, наше бажання якнайшвидше позбавити її страху часами лише погіршує ситуацію. Парадокс у тому, що чим сильніше ми намагаємось "побороти" страх дитини, тим всеоб'ємлюючим він стає. Насправді ж, щоби страх дитини переріс у сміливість, емоція страху має "змішатися" з якою-небудь другою емоцією, наприклад: я боюсь публічних виступів, але я дуже хочу виступити (страх+бажання виступу=сміливість), або: я так боюсь купатися у ванній, але я так хочу після ванної походити з рушником на голові, як мама (страх+бажання бути подібною до мами=сміливість). Відповідно, якщо ми будемо змушувати дитину відволіктися або забути про страх, тобто "подавлятимемо" його, тоді потрібного нам міксу емоцій не буде з чого створюватися, а "схований" глибоко всередині страх дитини буде розростатися в ній, "поглинаючі" інші, зокрема позитивні емоції.

Отож, перше й найважливіше у підтримці дитини, якій лячно - це дати їй добряче відбоятися. Чим інтенсивніше її страх буде відчуватися, і чим сильнішою водночас буде ваша підтримка у проживанні цієї емоції, тим швидше вона "змішається" з іншою емоцією, і перетвориться у сміливість.

Друге - це не боятися довести дитину до сліз  у ситуаціях, коли вона боїться того, що необхідно робити. Наприклад, якщо дитина боїться мити голову, уникати водних процедур протягом місяця - не варіант. Ваші раціональні пояснення про те, що це "не страшно" - також не варіант, адже дитиною це сприймається як нерозуміння вами її внутрішнього світу і знецінення її істинних почуттів. Тож у випадках, коли виходу немає, будьте готові зробити те, що треба, так як наприклад, помити дитині голову, разом із її сльозами, при цьому не знецінюючи її страх, а погоджуючись із ним, і таким чином дитина по-справжньому відчує вашу підтримку і скоріше розслабиться, а після - заспокоїти її теплими обіймами.

Третє - це змішування емоцій. Пробуйте "домішати" до страху дитини якусь іншу емоцію, але робіть це не тоді, коли дитина знаходиться на піку свого страху, наприклад перед миттям голови або самостійним засинанням у ліжку, а у моменти, коли дитина розслаблена і налаштована на розмову: "так, мити голову - це страшно, але ж як приємно долати свої найбільші страхи і відчувати, що все тобі по плечу!".

Четверте - терапевтичні казки. Розкажіть дитині казочку про мишеня, яке так боялося гуляти самотньо в лісу, про дівчинку, яка боялася темряви, чи про вовка, який так боявся павуків. Нехай ця казка матиме позитивну кінцівку, в якій герой зрозумів, що "у страху очі великі". Подібний сюжет нормалізує страх для дитини, і вона розслабиться від усвідомлення, що з нею все окей, а щаслива кінцівка додасть їй впевненості у тому, що страх мине.

І п'яте - це гри. Додайте у свій гральний арсенал гри, які "тренують" страх дитини, а точніше її толеранцію до страху. Це, наприклад, гри, в яких  треба лякати один одного, або показувати, чого я боюсь - у даній грі один гравець показує об'єкт свого страху, інший гравець пробує його вгадати, а потім - навпаки, а також рольові гри, де дитина зможе робити те, чого вона боїться, з іншими учасниками гри - наприклад, лікувати пацієнтів, мити голову лялькам, або суворо кричати на уявних учнів в образі вчительки, або проживати сценарії, які лякають її найбільше - наприклад, хворобу або смерть близьких.

Якщо страх вашої дитини став "абсорбуючим", тобто почав займати всю увагу дитини і помітно впливати на її емоційний стан, важливо прослідкувати, коли і через що це почалося. Діти, які бояться всього або багато чого - це тривожні діти, а тривожні діти - це ті, які відчувають, що їхнім стосункам з найближчими людьми щось загрошує, або ті, хто фактично переживає занадто важку для них сепарацію - наприклад, дитина, яку віддали у дитсадок на занадто довгий проміжок часу, може раптом почати боятися хмар на небі. У такому випадку важливо дати дитині якомога більше турботи, і запевнити її у двох фундаментально важливих речах: перша - це те, що її стосункам із вами нічого не загрожує, адже вони міцні як сталь, а друга - це те, що поряд із вами вона може розслабитись, адже ви не зраните її почуття,  не відберете того, що їй дорого, не порівняєте її з іншими з метою провчити і не оціните її з метою змотивувати, а також не зламаєтесь під впливом її інтенсивних емоцій і не перекладете на неї зайву, дорослу відповідальність.

Тривожною також стає та дитина, у житті якої відбулися зміни, до яких вона поки що не адаптувалась. Наприклад, зміна дитсадку чи школи, переїзд, розлучення батьків, народження молодшого брата чи сестри, та навіть перестановка меблів для особливо вразливих дітей може стати кардинальною зміною, звикнути до якої потрібен час. У такому випадку важливо допомогти дитині адаптуватися до нових умов. Чим більш адаптованою вона ставатиме, тим слабшими будуть її страхи.

Пам'ятайте, що страх - це наш охоронець. Намагаючись позбавити дитину страху, ми позбавляємо її найважливішого механізму самозбереження. Якщо ми хочемо, щоби страх дитини служив їй оберігом і активізовувався у ситуаціях, де з'являється потреба більшої безпеки, ми маємо сприймати його як помічника, який спонукає дитину десь завмерти, щоби перевести дух, десь - попросити більшої турботи, щоби задовольнити свою потребу у прив'язаності, а десь - бути уважнішою до середовища навколо, щоби у разі чого захиститися від нападіння. 

Із свідомим і чуттєвим супроводом дорослого страх дитини згодом перетвориться у відвагу, і вже не обмежуватиме, а відкриватиме їй все нові й нові горизонти.

Зміст:

• 3 лекції:

1. Все про сексуальне виховання (тривалість: 2 год 26 хвилин);

2. Як сформувати у дитини толерантне ставлення до меншин? (Тривалість: 18 хвилин);

3. Чи має бути різниця між вихованням хлопців і дівчат? (Тривалість: 21 хвилин).

• презентація-конспект (щоб за потребою не передивлятись лекцію, а зазирнути у нотатки),

• тест на закріплення отриманих знань.

Як допомогти дитині подолати свій страх?

© 2023-2024

Аліна Фоміна