Alina Fomina » fairytale

Терапевтична казка - це не просто історія з захоплюючим сюжетом. Це передусім чудовий психологічний інструмент, за допомогою якого дорослі можуть допомогти дитині адаптуватися до різних змін, таких як похід до садочку, поява другої дитини у сім'ї, смерть домашньої тваринки, війна, розлучення батьків, переселення в окреме ліжко, похід до лікаря, - одним словом, до будь-яких життєвих труднощів, з якими вона може зіткнутися. Терапевтична казка чудово працює зі страхами, зменшуючи їх, компенсує ті потреби, які зараз у дитини залишаються незадоволеними - наприклад, потребу у безпеці, любові, прийнятті, а також дає підказки про те, як повести себе у тій чи іншій ситуації.

Для прикладу, казка "Король Лев", у головній ролі якої левеня, що відчуває провину за гибель батька, може виявити сильний терапевтичний вплив на дитину, яка втратила когось з близьких, народна казка "Івасик-телесик" розповідає нам про те, що етап дорослішання і відділення від батьків є складним, але, долаючи труднощі цього етапу, ми стаємо кращою версією себе, і при цьому не втрачаємо підтримку батьків, не дивлячись на те, що змінюємося у їхніх очах, а для невпевненої у собі дитини ця казка може сповнити потребу віри у себе; народна казка "Гуси-лебеді" вчить відповідальності за рідних, повазі до старших, а також вмінню довіряти іншим і приймати від них допомогу; народна казка "Ріпка" пояснює цінність співпраці усієї сім'ї і підкреслює, як важливо поважати і плекати коріння свого роду, яке у казці символізує сама ріпка.

Я за те, щоб дорослі самостійно писали терапевтичні казки для своїх дітей, адже ніхто окрім них не знає краще, з якими саме труднощами змагається дитина, що саме у зв'язку з цим вона відчуває, які саме слова їй важливо почути, і що саме має послужити їй підтримкою.

Джерелом натхнення та ідей для вас можуть стати народні українськи казки. Читаючи їх, обов'язково зверніть увагу на символи, щоб потім використати деякі з них у своїй терапевтичній казці. Із покоління в покоління символіка казок передається, наче спадщина, активізуючи в нас національну пам'ять - пам'ять, що пов'язує нас із нашим народом. Часто саме символи, а не буквальні пояснення, здатні "достукатись" до нашої свідомості.

Українські народні казки насичені символами сповна, і ось деякі з них: калина, шлях, долина і біла хата символізують дім і мати, густий ліс символізує перехід від одного життєвого етапу до іншого, пуста хатка, яка часто стоїть посеред лісу і начебто "запрошує" зазирнути у неї символізує "переродження" - комусь вдається вийти із неї і змінитися на краще, а хтось зустрічає у ній свою смерть, не впоравшись із задачею; вода, озеро, річка, море, символізують "несвідоме" - ту частину нас, у яку часами лячно зазирнути, але зазирнувши, ми або приймаємо її, і виходимо із води, або боремося із нею, програємо, і залишаємося на дні; журавель символізує вірність і довге життя; зміюка, яка може видавати себе за іншого персонажа, або у яку перетворюється інший персонаж, символізує "темну сторону" людини; Баба Яга символізує зв'язок із потойбіччям, а випробування, які вона дає тим, хто потрапляє до її хатинки, символізують ініціацію, тобто перехід від дитинства до дорослості - хтось проходить, хтось ні.

Символи, які ви використаєте у своїй казці, допоможуть дитині зануритись у атмосферу казки, і ще краще зрозуміти її сенс.

Не кваптесь прибирати з казки сюжетні повороти, які можуть здатися вам страшними, такі як наприклад кінцівка "Колобка", в якій його з'їдає лисиця. Вам не вдастся відгородити дитину від усіх негараздів, які може підкинути їй життя. Найкраще, що ви можете зробити, - це змалечку допомагати їй ставати життєстійкою. Казки - чудові помічники у цьому процесі.

Терапевтична казка, як свідчить сама її назва, має терапевтичний вплив на дитину тому, що, знайомлячись із її сюжетом, дитина співпереживає головному героєві, відчуває ті ж самі емоції, які відчуває він, і разом із ним проживає і знаходить вихід із проблеми, але у комфортних умовах і поряд з дорослим.

Терапевтична казка допомагає дитині прожити страх, злість, сором, тривожність і інші "незручні" емоції, які у звичайному житті вона може уникати, подавляти, або просто не витримувати. Терапевтична казка може "підштовхнути" дитину до сліз - поплакавши, вона нарешті відчує полегшення, а дитина, яка сьогодні може поплакати у обіймах дорослого через те, що у неї відібрали машинку, завтра матиме сміливість постояти за себе. Мозоку дитини, як і мозоку дорослого, всеодно про що плакати: про машинку, яку відібрала у неї інша дитина, чи про кусочок сиру, який у лисички вкрала спритна ворона. Наші сльози накопичуються внаслідок різних переживань і шукають вихід: через пісні, спогади, обійми, фільми або казки, а коли знаходять, звільняють місце для спокою, впевненості і прийняття.

Окрім головного героя у терапевтичній казці також розкриваються другорядні персонажі, що допомагає дитині краще зрозуміти їхню поведінку. Таким чином, персонаж виховательки у садочку може відкритися дитині як теплий і надійний дорослий, якому можна довіряти і якого не варто боятися.

Перед тим, як почати писати терапевтичну казку, визначтесь:

1. Яку одну проблему ви хотіли б підсвітити у казці? (Переселення в окреме ліжко, адаптація до дитсадку, розлучення батьків);

2. З якими емоціями ваша дитина проходить, або, вірогідно, проходитиме через цю проблему, і чому? (Страх, тому що боїться, що її "з'їдять монстри", сум і туга за мамою, почуття провини);

3. Що саме у цій проблемі має послужити для вашої дитини підтримкою? (Спільне читання книги перед сном, чутлива вихователька або спільний час після садку, регулярний час наодинці з кожним з батьків);

4. Якою є ваша кінцева мета? (Комфортний окремий сон дитини, садочок як місце, куди дитині хочеться йти, близькі і надійні стосунки з батьками, які живуть окремо після розлучення);

5. Після цього подумайте, яких персонажів ви б хотіли бачити у вашій казці: людей, тварин, пташок, а може якихось казкових героїв українських народних казок чи мультиків?;

6. Далі вирішіть, чи хотіли б ви передавати життєві обставини, з якими зіткнулася дитина, буквально, чи метафорично? У першому випадку головний герой вашої казки може піти у звичайний дитячий садок, де на нього чекатиме вихователька і діти. Там йому буде страшно і часами сумно, але з кожним днем ставатиме веселіше. Перед садочком він буде прощатися із батьками, а після - радісно бігти у їхні обійми. У другому ж випадку садок, до якого адаптовується дитина, міг би бути темним незвіданим лісом, у який потрапляє головний герой, і у якому згодом він знайомиться з багатьма його мешканцями, що виявляються добрими. У цьому лісі ваш персонаж може знаходити смачні ягоди і дзвінкі струмки, смішних тваринок і мудрих лісовичків. Мама і тато або дід та баба будуть чекати на повернення вашого персонажа із лісу у білій хатинці, поряд із якою росте калина. Звичайно, головний герой завжди буде вертатися додому, і з захопленням розповідати батькам про пригоди, які відбулися із ним там.

Виразною відмінністю терапевтичної казки від звичайної літературної є те, що у ній головному героєві допомагають не магічні сили, а він сам, а також інші персонажі своєю турботою, підтримкою, мудрим словом.

Важливо, щоб ваша терапевтична казка була створена не з метою "провчити" дитину. Поганою ідеєю буде розповідати, як головний герой не ділився іграшками з іншими дітьми, через що потім залишився самотнім.

Після того, як ви розказали дитині казку, можна спробувати обговорити її з нею. Не давайте дитині власних інтерпретацій, інакше ваша казка не матиме бажаного ефекту. Замість цього задайте дитині питання, що схилять її до роздумів, наприклад: "чого на початку боявся головний герой?", "що допомогло героєві перестати боятися?", "як наприкінці казки почувався головний герой? Чи його настрій у кінці відрізнявся від того, що був на початку? Чому?", "чому, на твою думку, другорядні герої поводились так, а не інакше?". Не наполягайте на обговоренні, якщо бачите, що дитині дискомфортно.

Усі казки, у тому числі терапевтичні, чудово допомогають закласти у систему цінностей дитини такі базові цінності, як добро, допомога ближньому, працьовитість, пошана до старших, чесність, сміливість, навчання, сім'я тощо.

Головною ознакою того, що терапевтична казка виконує свою місію - це те, що дитина просить повернутися до неї.

Терапевтична казка турботливо веде дитину за руку крізь життєві труднощі до спокою і гармонії, дає вам можливість відчути себе трошки психологами, письменниками і чарівниками, зміцнює ваші з дитиною стосунки, і створює зворушливі спільні спогади на усе життя.

Сила терапевтичної казки